Підпунктом в) пункту 7 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у закладах вищої освіти державної та приватної власності, вартість освітніх послуг яких встановлюється з урахуванням законодавства про індикативну собівартість) та фахову передвищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців на умовах державного замовлення структурними підрозділами та відокремленими структурними підрозділами закладів вищої освіти державної власності, що не мають статусу юридичної особи).

Однак, ч. 3 ст. 44 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Відповідно до п.15 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» заклади вищої освіти приватної форми власності, засновані в організаційно-правовій формі товариств та в інших передбачених законодавством формах, можуть продовжувати свою діяльність в існуючій організаційно-правовій формі або мають право набути статусу приватної установи. Положення статей 2942 та 72 цього Закону поширюються лише на заклади вищої освіти, що мають статус державних, комунальних і приватних установ. Враховуючи, що стаття 72 вказаного Закону визначає механізм формування та розміщення державного замовлення, необхідно дійти висновку, що заклади вищої освіти, які діють не у формі установ, не мають права на державне замовлення.

Також необхідно звернути увагу  на п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів», відповідно до якого виконавець державного замовлення - вищий, професійно-технічний навчальний заклад, заклад післядипломної освіти, наукова установа державної та комунальної форми власності, які пройшли конкурсний відбір та з якими укладено державний контракт на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів за державним замовленням.

Таким чином, на сьогоднішній день існують законодавчі обмеження щодо підготовки фахівців приватними закладами вищої освіти на умовах державного замовлення, що, на нашу думку, створює несприятливі та дискримінаційні умови діяльності приватним закладам вищої освіти порівняно з закладами державної та комунальної форми власності, що призводить до порушення основних принципів економічної конкуренції та ставить у привілейоване становище останні.

Згідно ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конуренції» антиконкурентними діями органів влади є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до абзаців 6, 7 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

  • надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
  • дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Крім того, вищевказані норми законодавства обмежують право вступника (абітурієнта) на вільний вибір закладу вищої освіти та зменшують потенційну кількість студентів в приватних закладах.

Звертаємо вашу увагу на європейський досвід навчання студентів за кошти державного бюджету в приватних закладах вищої освіти. В розвинутих країнах в системі вищої освіти домінує переважно недержавний сектор. В Польщі, наприклад, з 450 ЗВО 320 є приватними (в яких навчається більше 80% студентів). Подібна тенденція характерна для всіх розвинутих країн.