Фактичний порядок визнання іноземних документів про освіту не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме – Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504 (надалі – Порядок № 504), чим грубо порушуються як права ЗВО, так і права здобувачів вищої освіти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 р. ІІ Порядку № 504 процедура визнання в Україні документів про освіту здійснюється компетентним органом, зокрема, - вищим навчальним закладом - з метою зарахування власника Документа на навчання та/або на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника до цього вищого навчального закладу. Рішенням вищого навчального закладу про визнання підтверджується право власника Документа на продовження навчання або працевлаштування у цьому вищому навчальному закладі, про що видається свідоцтво про визнання іноземного документа про освіту (далі - Свідоцтво).

Згідно розділу VIII (Облік Свідоцтв про визнання) Порядку № 504 Свідоцтва мають бути зареєстровані компетентним органом в електронному журналі визнання в Україні іноземних освітніх документів МОН (далі - електронний облік). Функціонування електронного обліку забезпечує відповідальний структурний підрозділ МОН. Для реєстрації Свідоцтва компетентний орган (в даному випадку – вищий навчальний заклад) заповнює в електронній формі проект Свідоцтва та додає електронні копії визначених документів.

Відповідно до пункту 4 розділу VIII Порядку № 504 після занесення необхідної інформації до електронного обліку автоматично генеруються реєстраційний номер Свідоцтва та електронна версія Свідоцтва, яке оформлюється компетентним органом (зокрема, ЗВО) у друкованому вигляді. Оригінал Свідоцтва видається Заявникові.

Відповідні повноваження щодо визнання іноземних документів про освіту були надані вищим навчальним закладам з метою сприяння їх автономії та налагодженню якісної системи внутрішніх адміністративних процесів під час здобуття вищої освіти.

Так, згідно п.6 ч. 2 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту» заклади вищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право приймати остаточне рішення щодо визнання, у тому числі встановлення еквівалентності, здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва, доктора наук і вчених звань доцента, професора під час зарахування на навчання та/або на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту» Вчена рада приймає остаточні рішення про визнання іноземних документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання під час прийняття на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників, а також під час зарахування вступників на навчання.

Натомість, на сьогоднішній день такий електронний облік належним чином не функціонує, після занесення вищим навчальним закладом необхідної інформації до електронного обліку реєстраційний номер свідоцтва та електронна версія свідоцтва АВТОМАТИЧНО НЕ ГЕНЕРУЮТЬСЯ. В свою чергу, документи подаються через електронний кабінет в ДП «Інформаційно-іміджевий центр», після чого протягом тривалого часу (внаслідок великої завантаженості) ДП «Інформаційно-іміджевий центр» здійснює перевірку поданих вищим навчальним закладом документів та проекту свідоцтва, вносить певні зміни та уточнення до таких документів, запитує додаткові документи (ця процедура не передбачена Порядком та може тривати від кількох місяців до року, чи навіть більше).

Внаслідок цього порушуються як права вищого навчального закладу, так і права студентів, які не можуть вчасно отримати дипломи про здобуття відповідного рівня вищої освіти, після успішного завершення навчання.

Всеукраїнське об'єднання організацій роботодавців в галузу вищої освіти звертає увагу, що відповідно до пункту 4 розділу IX Порядку № 504 строк надання Заявнику Свідоцтва про визнання Документа не може перевищувати 45 календарних днів з дня надходження усіх документів та інформації, необхідних для здійснення процедури визнання. Однак, внаслідок порушення встановленої законодавством процедури вищий навчальний заклад позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов’язання перед заявником (студентом).